ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АТРИБУЦІЇ МУЗЕЙНИХ ПРЕДМЕТІВ

Тип: Нормативний

Відділення: циклова комісія гуманітарної та соціально - економічної підготовки

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
13Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
116професор Караманов О. В.

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
116ШКМ-11професор Караманов О. В.

Опис курсу

Мета дисципліни – забезпечити здобуття теоретичних знань про атрибуцію, класифікацію, систематизацію, інтерпретацію та експертну оцінку музейних предметів, ознайомлення студентів з існуючими прийомами наукової атрибуції та експертизи музейних предметів у зв’язку з категоріями матеріалів та видами мистецтва. Студенти повинні обґрунтовувати вибір та застосування диференційованого підходу до різних видів пам’яток залежно від матеріалу, техніко-технологічних особливостей їх виготовлення та декорування. Специфіка даного курсу полягає у необхідності проведення практичних занять безпосередньо в експозиційних залах та наукових відділах музеїв з метою ознайомлення студентів з предметами декоративно-ужиткового мистецтва та роботою фахівців з їхньої атрибуції та експертизи. Студенти повинні працювати з предметами матеріальної культури, описувати та аналізувати їх техніко-технологічні та художні особливості, спираючись на конкретне вивчення реальної речі.

Заплановані результати навчання:

Знати:

–                     різні методики атрибуції та експертизи;

–                     історію становлення атрибуції та експертизи;

–                     сучасні уявлення про історичну еволюцію матеріалів у декоративно-ужитковому мистецтві та художній промисловості;

–                     характеристику основних типологічних та стилістичних ознак музейних предметів у світлі їхніх потенційних атрибуційних можливостей;

–                     методи наукового опису та експертизи художніх творів.

Вміти:

–                     володіти термінологічним апаратом дисципліни;

–                     характеризувати музейні предмети відповідно до історичного розвитку матеріалів та технологій;

–                     аналізувати стан антикварного ринку та тенденції його розвитку;

–                     застосовувати методи наукового опису та аналізу пам’яток матеріальної культури, методи їх атрибуції та експертизи;

–                     ефективно використовувати отримані знання у своїй професійній діяльності.

 

Рекомендована література

Основна:

1.      Вайдахер Ф. Загальна музеологія / Переклад з нім. Х.Назаркевич, О.Лянг, В.Лозинського. – Львів: Літопис, 2005. – 632 с.

2.      Власюк Г.М. Музеєзнавство та архівна справа: навч.-метод, посіб. / Власюк Г.М., Зосимович О.Ю., Хададова М.В. – Житомир: ЖДПУ імені Івана Франка, 2006. – 203 с.

3.      Кепін Д. Музейне джерелознавство /Д. Кепін // Вісник Національного науково-природничого музею. – 2013 –  № 11. – С. 103-108;

4.      Мезенцева Г.Г. Музеєзнавство / Г.Г.Мезенцева. – К.: Вища школа, 1980. – 120 с..

5.      Музейний фонд: формування, атрибуція, оцінка: Збірник матеріалів навч. семінару-практикуму 28 квітня 2018 р. / Під заг. ред. Карпова В.В. – Київ. Упр. культ. Київськ. обл., 2018. – 47 с.

6.      .Петранівський В.Л., Рутинський М.Й. Туристичне краєзнавство: навч. посіб. / За ред. проф. Ф.Д. Заставного. – К.: Знання, 2006. – 550 с.

7.      Рутинський М.Й. Музеєзнавство: навч. посіб. / Рутинський М.Й., Стецюк О.В.– К.: Знання, 2008. – 428 с.

8.      Тєвікова О. В. Музеєзнавство: навчальний посібник для студентів спеціальності 029 Інформаційна, бібліотечна та архівна справа денної та заочної форм навчання ПолтНТУ. – Полтава: ПолтНТУ, 2017. – 290 с.

Допоміжна:

1. Вечерський В.В. Реставрація пам’яток архітектури //Пам’ятки України. – 1997. – № 1. – С. 10-15.

2. Інструкція з музейного обліку, зберігання та використання пам’яток державної частини Музейного фонду України (2009 р.) – Сайт Міністерства культури і туризму України // http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/88140.

3. Пламеницька О.А. Фортеці й замки в Україні // Пам’ятки України. – 1996. – № 2. – С. 13-17.

4. Погорєлова А. Музейна справа : орієнтири розвитку // Українська культура. – 1996. – № 2. – С. 2-3.

Інформаційні ресурси:

1. Відлуння віків. Український пам’яткоохоронний портал URL: http://www.pamjatky.org.ua

2. Все про туризм: краєзнавство, країнознавство та географія туризму. URL: https://tourlib.net/geogr.htm

3. Електронна бібліотека «Культура України» URL : http://www.elib.nplu.org

4. Замки та храми України URL: http://www.castles.com.ua

5.  Інститут історії України НАН України URL: http://www.history.org.ua/

6. Історія України ІХ – ХVIІІ ст. Першоджерела та інтерпретації UR L: http://www.litopys.org.ua

7. Музейний простір України URL: http://www.prostir.museum

8.  Національна спілка краєзнавців України URL: http://nsku.org.ua/

Матеріали

Оцінювання знань студентів здійснюється  за 100-бальною шкалою. Максимальна кількість балів при оцінюванні знань за поточну успішність становить  50 балів, на екзамен – 50 балів.

Результат роботи студента протягом семестру складається з наступних компонентів:

– результатів роботи на семінарському занятті (2 бали). Підсумкова кількість балів за роботу на семінарському занятті визначається як сума балів, отриманих за усні чи письмові відповіді студента (1 бал х 16 = 15 балів);

-трьох модульних контрольних робіт (5 балів + 5 балів + 5 балів = 15 балів), що проводиться за результатами вивчення частини навчального курсу. Оцінювання самостійної роботи студента здійснюється під час проведення кожної модульної контрольної роботи;

– трьох міні-проектів (алгоритмізованих письмових завдань) (5 балів + 5 балів+10 балів = 20 балів),

Екзамен (50 балів), що підсумовує знання теоретичних положень курсу, студент складає під час екзаменаційної сесії в письмовій формі на платформі  Moodle.

Під час складання екзамену на платформі  Moodle студент протягом 60 хвилин повинен дати відповідь на 50 тестових завдань. Кожне тестове завдання передбачає обрання однієї правильної відповіді із трьох запропонованих  та оцінюється в 1 бал. Максимальна кількість балів за іспит – 50.

Очікується, що письмові роботи студентів будуть їх  оригінальними дослідженнями чи міркуваннями і характеризуватимуться самостійність суджень та вмінням робити власні висновки. Відсутність посилань на використані джерела, фабрикування джерел, списування, втручання в роботу інших студентів становлять, але не обмежують, приклади можливої академічної недоброчесності. Виявлення ознак академічної недоброчесності в письмовій роботі студента є підставою для незарахування викладачем, незалежно від масштабу плагіату, обману.

Література. Уся література, яку студенти не зможуть знайти самостійно, буде надана викладачем, виключно в освітніх цілях без права її передачі третім особам.  Студент заохочується до використання також й іншої літератури, якої немає серед рекомендованих.

Жодні форми порушення академічної доброчесності не толеруються.

Силабус:

Завантажити силабус