Історія Коледжу

ВСП “Педагогічний фаховий коледж

Львівського національного університету

імені Івана Франка”

Історія  ВСП “Педагогічний фаховий коледж  Львівського національного університету імені Івана Франка”  розпочалася у 1871 році. 25.02.1871 р., відповідно до Статуту, затвердженого у Відні Міністерством віросповідань і освіти Австрії та Розпорядження Крайової шкільної ради у Львові (№ 1740) засновано у Львові Державну жіночу учительську семінарію та розпочато підготовку вчителів для початкової школи.

З 1875 р. у жіночій семінарії, що знаходилася на вул. Скарбківській (тепер вул. Лесі Українки) мали можливість навчатися майбутні вихователі дитячих дошкільних закладів. У 1895-1900 рр. зведено новий будинок для головного корпусу навчального закладу на вул. Сакраменток (тепер Туган-Барановського, 7), у стінах якого й досі формується сьогодення педагогічної освіти Львівщини. У 20-х роках ХХ ст. семінарії присвоєно ім’я Адама Асника, польського поета і драматурга ХІХ ст. У 1933 р. учительську семінарію перейменовано в Педагогічний ліцей, а в 1939 р. – ліцей реорганізовано в Педагогічну школу № 1, яка готувала вчителів І-ІV класів. У 1946 р. відкрито заочне відділення за цією ж спеціальністю.

У 1948 р. школа набула статусу Львівського педагогічного училища №1. У 1957-1969 рр. в училищі функціонувало музично-педагогічне відділення, трансформоване згодом у Педагогічне училище №2, а ще пізніше реорганізоване у Львівське музично-педагогічне училище імені Філарета Колесси. З 1993 р. випускники відділення “Дошкільне виховання” почали отримувати одну із додаткових кваліфікацій – “Вихователь логопедичних груп”, “Організатор фізичного виховання в дошкільному закладі”, “Вихователь з правом навчання іноземної (англійської, німецької) мови”, “Керівник образотворчої діяльності в дошкільному закладі”. З 1989 р. по 1999 р. Львівське педагогічне училище № 1 – базовий навчальний заклад дошкільного виховання серед педагогічних училищ Західного регіону (завметодкабінетом у різні роки працювали – Л. Козачок, Д. Бородій, Р. Михайлишин, методисти – В.Сєрова, Л.Кос, Л.Жур). Яскравою сторінкою у діяльності Львівського педагогічного училища №1 стало відкриття у 1993 р. нової спеціальності – „Англійська мова та література”, а в 1995 р. – „Німецька мова та література”. У 1996 р., вперше серед педагогічних училищ України саме у Львові започатковано напрям підготовки “Соціальна педагогіка”.

У 1996 р. до Педагогічного училища приєднано Львівське музично-педагогічне училище імені Філарета Колесси (Рішення сесії Львівської обласної ради народних депутатів від 1 грудня 1995 р. та Розпорядження голови Львівської облдержадміністрації від 29.01.96 р. № 98).

1 вересня 1999 року на основі наказу Міністерства освіти і науки України від 02.07.99 р. № 238 “Про реорганізацію Львівського педагогічного училища №1” та Розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 30.07.99 р. №868 на базі Львівського педагогічного училища №1 створено новий структурний підрозділ Університету на правах факультету – Педагогічний коледж Львівського національного університету імені Івана Франка. У 2000 р. у Коледжі відновлено спеціальність “Початкове навчання”, прийом на яку було припинено у 1989 р. У 2003 році відкрито нову спеціальність “Дефектологія”; відновлено заочну форму навчання зі спеціальності “Дошкільне виховання”.

Сьогодні ВСП “Педагогічний фаховий коледж Львівського національного університету імені Івана Франка” – це коледж, який здійснює підготовку  фахових молодших бакалаврів на базі повної загальної середньої освіти за  спеціальностями: “Початкова освіта”, “Дошкільна освіта”, “Соціальна робота” , “Комп’ютерні науки”, “Екологія”та “Інформаційна, бібліотечна та архівна справа”. Коледж у 2017/18 навчальному році відкрив нову  міждисциплінарну спеціальність 027 “Музеєзнавство, пам’яткознавство” за освітнім ступенем “бакалавр”.На заочній формі навчання готують фахових молодших бакалаврів за спеціальністю 012 “Дошкільна освіта”.

Чимало видатних постатей в історії культури України були випускниками саме цього навчального закладу: дружина М. Грушевського Марія Вояківська (перекладач, громадська діячка жіночого і просвітницького руху), Костянтина Малицька (Віра Лебедова) і Уляна Кравченко (відомі письменниці, громадські діячки), Марійка Підгiрянка (Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська) – письменниця. Українську мову і літературу у семінарії викладав відомий мовознавець, етнограф, історик, громадський діяч Омелян Партицький (1871 – 1895 рр.); поет, прозаїк, критик, перекладач Осип Маковей (1910 – 1913 рр.); мовознавець, літературознавець, богослов, історик, міністр освіти УНР, професор Іван Огієнко (митрополит Іларіон) (1924 – 1926 рр.). Працювали тут Ольга Бачинська (Барвінська) (знана педагог і громадська діячка); Володимир Пекар (заслужений діяч мистецтв України, головний диригент хорової капели “Трембіта”); Марія Пекар (член Спілки майстрів народного мистецтва України, автор персональних виставок писанок, дитячих м’яких іграшок, вишивок, витинанок, аплікацій); Даниїла Байко (народна артистка України).

Сьогодні серед викладачів Педагогічного коледжу – кандидати наук,  відмінники освіти України, “спеціалісти вищої категорії”, “старші викладачі”, “викладачі-методисти”. Викладачі Коледжу гідно продовжують і розвивають традиції попередніх поколінь.

У стінах Коледжу зростали науковці, що захистили кандидатські дисертації та на даний час працюють у Коледжі: Сурмач О.І.канд.іст.наук, Шукалович А.М, канд іст наук., Проц М.О. канд. пед наук, Подановська Г.В..

Студенти навчаються у трьох корпусах  –вул. Антоновича, 16. , Тарнавського,107 та на вул. Туган-Барановського, 7 .

Педагогічну практику студенти проходять у школах і дошкільних закладах, в тому числі й нового типу,  закладах соціальних служб, органах опіки та соціального захисту, архівах міста та області.

Давні традиції та міжнародна співпраця, інноваційні методи викладання, змістовна навчально-методична, виховна, наукова, профорієнтаційна робота навчального закладу сприяє формуванню нової генерації педагогів, що гідно реалізовують себе у сучасному освітньому просторі задля майбутнього України.