Опис курсу

Мета: озброєння загальними поняттями про соціальну педагогіку як
навчальну дисципліну та сферу практичної діяльності; розкриття провідних шляхів, умов та засобів соціалізації підлітків та молоді; з’ясування ролі та місця в процесі соціалізації різноманітних суспільних інститутів; розуміння особливості соціально-педагогічної діяльності; формування у студентів основ соціально-педагогічного світогляду.
Завдання:
 ознайомити студентів з становленням та досягненнями соціальної
педагогіки, напрямами сучасної соціально-педагогічної діяльності;
 розкрити суть основних понять соціальної педагогіки, факторів,
інститутів соціалізації;
 націлити студентів на усвідомлення проблем соціально-педагогічної теорії та практики з позицій сучасної педагогічної науки, що ґрунтується на кращих національних та світових педагогічних
здобутках минулого і новітніх педагогічних ідеях та досвіді практичної роботи;
 формувати систему знань про соціальне виховання, його цілі, завдання, принципи, методи, форми та зміст;
 виробляти початкові уміння науково-дослідницької діяльності у сфері соціальної педагогіки;
 здійснювати педагогічну професійну орієнтацію і професійне
виховання студентів;
 формувати потребу в постійній самоосвіті і самовдосконаленні
професійної діяльності, оволодіння її технологіями;
 сприяти формуванню педагогічної свідомості, допомогти студентам усвідомити велику відповідальність соціального педагога за долю майбутніх поколінь держави.
Предмет: основні категорії соціальної педагогіки як науки, напрями та зміст роботи соціального педагога з різними категоріями клієнтів.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:
1. Базові соціально-педагогічні поняття, категорії : соціалізація,
соціальна адаптація, соціальне виховання, фактори соціалізації, інститути соціалізації, соціально-педагогічна діяльність, об’єкт і суб’єкт соціалізації, норма та відхиленні від неї у соціальній педагогіці.
2. Філософські, методологічні і психолого-педагогічні основи
соціального виховання: інститути соціалізації, методологія соціального виховання, гуманістична спрямованість соціального виховання, структурний підхід у соціально-педагогічній діяльності.
3. Соціально-педагогічні теорії та системи: історія розвитку соціально-педагогічної теорії і практики; діагностичний, функціональний і психоаналітичний підходи у сучасній соціально-педагогічній діяльності, традиційні та новітні підходи до виховання, соціального захисту різних категорій людей.
4. Педагогічний інструментарій: система соціального виховання;
методика соціального виховання; соціально-педагогічна технологія, форми соціального виховання, індивідуальна допомога людині, кризова допомога людині, об’єкт соціального виховання.
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен вміти:
 здійснювати аналіз різних соціально-педагогічних впливів на
процес соціалізації людини;
 вивчати індивідуальні особливості дитини і специфіку її мікро
середовища, виявляти інтереси і потреби, труднощі і проблеми,
конфліктні ситуації, відхилення у поведінці;
 критично переосмислювати цінності традиційного виховання;
 створювати умови для розвитку розумових, фізичних, художніх
здібностей дітей та підлітків;
 планувати і здійснювати соціально-педагогічну діяльність,
організовувати виховну роботу в школі, класі, групі, що спрямована на формування загальної культури особистості, адаптацію особистості до життя в суспільстві, формування громадянської позиції;
 застосовувати знання і уміння при моделюванні заходів, в реальній
соціально-педагогічній практиці;
 відбирати найбільш ефективні форми, методи та засоби виховання для розвитку і формування особистості дитини;
 будувати і перебудовувати свою діяльність у ході педагогічних
ситуацій, гнучко організовувати соціально-педагогічну діяльність з
врахуванням виникаючих ситуацій та індивідуальних особливостей
дітей, особливостей їх мікросоціуму;
 сприяти формуванню в членів соціуму відповідального ставлення до перетворення оточуючого середовища, розвитку культурної спадщини, збереження і поповнення духовних цінностей старшого покоління, традицій сімейно-сусідських спільнот, народної педагогіки;
 підтримувати контакти з організаторами і керівниками дитячого та молодіжного руху, неформальними групами та об’єднаннями;
 надавати посередницькі послуги дітям і батькам в отриманні соціальної допомоги;
 виявляти витримку та впевненість в своїх діях у складних і конфліктних ситуаціях;
 встановлювати контакт з дітьми та дорослими, керувати собою в
ситуації соціально-педагогічної взаємодії;
 взаємодіяти з вчителями, батьками або особами, що їх заміняють,
спеціалістами служб зайнятості тощо, при наданні допомоги дітям, що потребують опіки і піклування, з обмеженими фізичними
можливостями, потрапивши ми у надзвичайні ситуації;
 підтримувати партнерські стосунки із сім’єю, спільно вирішувати
проблеми виховання і розвитку особистості дитини, впливати на
формування почуття відповідальності за власну сім’ю і виховання
дітей; здійснювати соціально-педагогічну взаємодію з батьками дітей, громадськістю, колегами;
 давати оцінку і самооцінку ефективності проведених занять та заходів;
 виявляти та формулювати соціально-педагогічні проблеми;
 обирати та застосовувати методи соціально-педагогічного
дослідження.