Музейне джерелознавство

Тип: На вибір студента

Відділення: циклова комісія гуманітарної та соціально - економічної підготовки

Навчальний план

СеместрКредитиЗвітність
83Залік

Лекції

СеместрК-сть годинЛекторГрупа(и)
824доцент Сурмач О. І.ШКМ-41

Практичні

СеместрК-сть годинГрупаВикладач(і)
824ШКМ-41доцент Сурмач О. І.

Опис курсу

Метою викладання навчальної дисципліни є вивчення та засвоєння
здобувачами теоретико-методологічних засад музейного джерелознавства та
основних груп історичних джерел, ознайомлення з особливостями формування музейного джерелознавства як методології музеологічних досліджень у системі організації науково-дослідницької та культурно-освітньої діяльності музеїв.

       Завдання:

  • розробка загальної теорії музейного джерелознавства;
  • опрацювання теоретичних проблем музейного джерелознавства;
  • вироблення принципів і методів наукового дослідження;
  • музейних джерел і використання джерельної інформації;
  • вдосконалення наукових методичних прийомів і засобів вивчення та використання джерел, розробка методики джерелознавчої науки

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

  • основи теорії про предмет, завдання, структуру, музейного джерелознавства;
  • поняття музейного джерела, основи класифікації музейних джерел;
  • теоретичні основи методики пошуку, опрацювання і використання музейних джерел; особливості речових, зображальних, усних, лінгвістичних та писемних джерел;
  • сучасні методи роботи з джерелом;
  • джерелознавчий термінологічно-понятійний апарат;.

вміти: 

  • класифікувати відібрані для дослідження музейні джерела;
  • застосовувати елементи джерелознавчої критики;
  • працювати з різними видами джерел;
  • застосовувати на практиці методику пошуку, опрацювання і використання основних груп музейних джерел.

Процес вивчення дисципліни спрямований на формування елементів наступних компетентностей:

 

 

  1. Інтегральна:

Здатність розв’язувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми у галузі музейної справи і охорони пам’яток, що передбачає застосування певних теорій та методів музеєзнавства, пам’яткознавства і характеризується комплексністю та невизначеністю умов.

  1. Загальні компетентності:

ЗК 1. Знання та розуміння предметної області та розуміння професійної діяльності.

ЗК 5. Здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.

ЗК 8. Здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.

ЗК 11. Здатність зберігати та примножувати моральні, культурні, наукові цінності і примножувати досягнення суспільства на основі розуміння історії та закономірностей розвитку предметної області, її місця у загальній системі знань про природу і суспільство та у розвитку суспільства, техніки і технологій.

  1. Спеціальні компетентності:

СК 2. Здатність оцінювати найважливіші події та явища української історії у контексті світової історії.

СК 4. Здатність до експозиційної, науково-фондової, культурно-просвітницької діяльності на основі професійно профільованих знань.

СК 6. Здатність до атрибуції й експертизи об’єктів історико-культурної спадщини.

СК 8. Здатність забезпечувати ефективне використання та популяризацію об’єктів історико-культурної та природної спадщини відповідно до пам’яткоохоронного законодавства.

  1. Програмні результати навчання:

ПР 2. Аналізувати й узагальнювати історико-культурний матеріал у певній системі.

ПР 4. Визначати стан збереженості музейних предметів, об’єктів історикокультурної спадщини, пам’яток природи та розробляти програму відповідних пам’яткоохоронних заходів.

ПР 6. Створювати оптимальні умови для зберігання музейних фондів.

ПР 7. Здійснювати первинну консервацію нововиявлених пам’яток.

ПР 11. Проводити пошукову роботу з метою з’ясування перспектив виявлення нових, значущих з точки зору обліку, об’єктів культурної спадщини.

Рекомендована література

Основна:

  1. Богдашина О.М. Джерелознавство історії України: питання теорії, методики, історії / О.М. Богдашина. Харків: Сага, 2009. 214 с.
  2. Вайдахер Ф. Загальна музеологія: Посібник / Фрідріх Вайдахер. Львів: Літопис, 2005. 632 с.
  3. Калакура Я.  С. Класифікація музейних джерел // Історичне джерелознавство. Київ: Либідь, 2002. С. 96–97.
  4. Кепін Д.  В.Музейне джерелознавство // Вісник Національного науково-природничого музею, 2013, № 11.103-108.
  5. Климишин О. С. Наукова концепція фондової роботи Державного природознавчого музею НАН України // Наук. зап. Держ. природозн. Музею. Львів, 2001. Том 16. С. 5–34.
  6. Климишин О. С. Сучасні проблеми природничої музеології // Наук. зап. Держ. природозн. Музею. Львів, 2010. Вип. 26.С. 3–14.
  7. Климишин О. С. Природнича музейна термінологія : Словник-довідник. Львів : Державний природознавчий музей НАН України, 2003. 244 с. 15.
  8. Чернобай Ю. М. Екомузей перехрестя інновацій і традицій // Наук. зап. Держ. природозн. музею. Львів, 2012. Вип. 28. С. 3–10.
  9. Чернобай Ю.  М. Природнича музеологія і кологічна педагогіка // Подільський природничий вісник. Кам’янець-Подільський, 2011 Вип. 2. С. 3–19.

Додаткова

  1. Войцехівська І.Н. Володимир Іконніков. Джерелознавчі студії. Київ. 1999.
    Войцехівська І.Н. Структура історичного джерелознавства: традиції та
    сучасні проблеми // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство:
    Міжвідомчий зб. наук. праць. Вип. 3. Джерелознавчі дисципліни. Київ 2001. С. 255-270.
  2. Джерелознавство історії України. Довідник: Навч. посібник. Київ. 1998.
  3. Калакура Я.С. Класифікація та ідентифікація джерел з українознавства //
    Українознавство в системі освіти. Київ, 1996.
  4. Калакура Я.С. Особливості джерелознавчої критики архівно-слідчих
    документів // Архівно-слідчі справи репресованих. Київ,1998
  5. Лукашевич О.А. Хрестоматія з теоретичного джерелознавства: Навч.
    Посібник / О.А. Лукашевич, К.В. Манжула. Кіровоград, 1998.
  6. Макарчук С. Писемні джерела історії України: Курс лекцій / С. Макарчук.
    Львів, 1999.
  7. Омельченко Ю. А. Перша підсистема музейництва (теоретичні засади, витоки, формування) // Культурологічні студії : Зб. Наук. пр. Київ : Вид. дім «KM Academia», 1999. Вип. 2. С. 288–311.

 

Інтернет-ресурси

 

https://museumkiev.org/public/visnyk/11_2013/VNM11-11-kepin/VNM11-11-kepin.pdf.

https://infopedia.su/7xfd9.html.

https://vim.gov.ua/pages/_journal_files/12.11.2020/pdf/VIM_28_2020-132-144.pdf.

https://warmuseum.kiev.ua/_ua/projects/method/museolog.pdf.

 

Матеріали

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ

Оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною шкалою. Максимальна кількість балів при оцінюванні знань  впродовж семестру становить 100 балів.

Програмою передбачено дві модульні контрольні роботи. Студент за одну контрольну роботу може отримати  25 балів (25х2 = 50 балів).

За усне опитування студент впродовж семестру накопичує 50 балів. Програмою передбачено 10 практичних занять. За одне практичне заняття  –  5 балів, залежно від складності завдання (10х5 =50). Кількість балів, які студент може отримати за усні відповіді подано в таблиці.

Бали набрані впродовж семестру додаються і якщо студент має бажання отримати вищий бал він має право здавати залік. Залікове питання оцінюється в 5 балів.

Поточне тестування та самостійна робота Всього
Модуль 1.

Теоретичні основи джерелознавства

 

Модуль 2.

Методи джерельного дослідження

Т.2 Т.3 Т.4 Т.5 Т.6 Т.7 Мкр.№1 Т. 8 Т.9 Т.10 Т.11 Мкр № 2  

 

100

5 5 5 5 5 5 25 5 5 5 5 25

 

Шкала оцінювання: національна та ECTS

 

Оцінка в балах

 

ECTS

 

Визначення

Екзаменаційна

оцінка, оцінка з диференційованого

заліку

(національна

Шкала)

 

Залік

90-100 A Відмінно Відмінно Зараховано

Незараховано

81-89 B Дуже добре Добре
71-80 C Добре
61-70 D Задовільно Задовільно
51-60 E Достатньо

Силабус: Музейне джерелознавство

Завантажити силабус