Милосердя над прірвою пекла.14 травня 2024 року – День праведників народів світу
14 травня 2024 року Україна відзначала День праведників народів світу. До Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека (клуб «Вивчаємо видатні постаті України»; вул. Зелена, 24) були запрошені:
о. Севастьян Дмитрух (доктор богослов’я, парох церкви блаженного Климентія Шептицького, засновник і директор Музею Митрополита Андрея Шептицького у Львові, ієромонах-студит);
Марко Сімкін (журналіст-міжнародник, громадський діяч);
Юрій Сторожинський (живий свідок Голокосту, автор книги «Якщо відверто…»);
Ян Шептицький (правнук наймолодшиго брата митрополита Андрея Шептицького Леона та його дружини Ядвіги).
На захід завітали не тільки поважні дорослі, але й учні 6 класу СЗШ № 49 м. Львова та студенти ВСП «Педагогічний фаховий коледж ЛНУ імені Івана Франка».
Виступи були неймовірно теплими.
Отець Севастьян Дмитрух з особливою шаною розповів про Фаїну Ляхер – християнку Анну й монахиню Марію, настоятельку монастиря студиток. Бо сестра Марія заклала в ньому велике підгрунтя духовного монашого життя. Вона вміла просто йти далі.
Фаїна Ляхер (1917-) народилася в єврейській родині. Зростала в українських Перемишлянах, що на Львівщині. Була щиро закохана в українця Володимира Заплатинського, якого рятувала від ув’язнення. А Володимир Заплатинський знаходив можливість не раз рятувати Ляхерів від примусової депортації в гетто. Наприклад, Заплотинський подбав, щоб Фаїну Ляхер (хрещену Анну) переховувала сім’я українців в Уневі. Одного разу Володимир Заплатинський прийшов до Фаїни Ляхер з монахом-студитом Віталієм Матковським, бо більше не міг нею опікуватися, адже сам мусив переховуватися від німців. Так Фаїна Ляхер потрапила до монахинь-студиток.
Марко Сімкін дуже вдячно згадав політику милосердя митрополита Андрея Шептицького, а також політику доброзичливих взаємин між представниками різних націй, які споконвіку проживали в Галичині, за часів Австрійської імперії. На думку Марка Сімкіна, хоч з родини Шептицьких Праведником народів світу офіційно визнаний лише о. Климентій Шептицький, все ж з впевненістю можна сказати, що митрополит Андрей теж, без сумніву, – Праведник.
Юрій Сторожинський з неймовірною ніжністю згадав свою матір Лею Сторожинську (уроджену Маргуліс), яка була вбита німцями в 1943 році. На той час їй було 33 роки. Після смерті матері п. Юрій перебував під опікою рідні зі сторони батька-українця.
Зворушив прочитаний Юрієм Сторожинським вірш «Поклик крові», який він присвятив своїй матері. Ось уривок з нього:
«… В вогні шоа згоріла мама Лея
Лиш фотографія лишилася одна –
Я в мами на руках. Таке мале я.
На мене схожа так тепер вона!
Змертвілими посохлими устами,
Коли вже рвав легені газ «циклон»,
Вона хрипіла: «Jurku, kochaj mame”,
Або на їдиші: «Ву бісту, лібер зон?»
А я не чув, що мама мене кличе,
Та й їдиш я навряд чи розумів.
Бо що міг знати я, дитя двохрічне.
Коли весь світ у полум’ї горів?
Коли підріс і на життя гостинець
Я прямував із батькових дверей,
То тато нагадав: «Ти – українець,
Але не забувай, що ти й єврей».
Ледь не забув, але на поклик крові
Я поміняв життя свого модель.
Й тепер прочитую я, живучи у Львові,
Книжку за книжкою про Ерец-Ісраель…».
Учасники заходу переглянули короткометражний фільм «Милосердя над прірвою пекла».
Під час заходу відбулося підписання Меморандуму про співпрацю з Фундацією роду Шептицьких та Нащадками Шептицьких. Від імені нащадків Шептицьких її підписав Ян Шептицький – нащадок графського роду Шептицьких. Від імені книгозбірні – керівник бібліотеки Оксана Кумецька.
Перед заходом для студентів ВСП «Педагогічний фаховий коледж ЛНУ ім. І. Франка» було організовано екскурсію приміщенням книгозбірні. Її провела Наталя Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ, ініціатор, організатор клубу «Вивчаємо видатні постаті України».
«Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» висловлює подяку о. Севастьяну Дмитруху, п. Марку Сімкіну, п. Юрію Сторожинському за дуже цікаві, змістовні розповіді; Янові Шептицькому, Фундації роду Шептицьких – за Меморандум; в.о. директора ВСП «Педагогічний фаховий коледж ЛНУ імені І. Франка», доценту п. Оксані Сурмач, викладачу вище названого коледжу Галині Сенич за гарну співпрацю; адміністрації СЗШ № 49 м. Львова, вчителеві даної школи Ірині Гнатишак – за теплу співпрацю.