Опис курсу

Мета: сформувати у студентів цілісну систему знань про становлення та розвиток українського етносу, його антропологічні та лінгвістичні ознаки; забезпечити здобуття теоретичних знань про етнографічні особливості України; спрямувати інтерес до вивчення традиційної матеріальної та звичаєво-правової культури, специфіки світобачення українського народу; прищепити навички та вміння працювати з етнографічним матеріалом.

Предмет: український етнос

Завдання:

В результаті засвоєння навчального матеріалу студент повинен

знати:

– понятійний апарат і методологію української етнографії, її становлення та розвиток;

– походження та етнічну історію українців, основні етапи етнодемографічного розвитку;

– історико-етнографічне районування України, етнографічні групи українського народу, етногрегіональну  і національну символіку;

– суспільні відносини в Україні у їх історичному розвитку, громадський та сімейний побут, народний етикет;

– основні ознаки фольклору і усної народної творчості, календарні свята і обряди, народні знання і повір’я

 Заплановані результати навчання: студенти повинні вміти

• аналізувати етапи етнічного розвитку українців, основні риси їх матеріальної та духовної культури, суспільні відносини, звичаї та обряди, народне мистецтво, фольклор тощо;
• виокремлювати народні промисли і художні ремесла, особливості матеріальної культури в різних районах України;
• визначати основні риси сільськогосподарської культури, поселення, двір і житло, основні комплекси одягу етнографічних районів;
• охарактеризувати етнічні спільноти та їх культуру в сучасній Україні;
• виробити уміння самостійно добирати й опрацьовувати історичні, етнографічні матеріали, монографічну і довідкову літературу, порівнювати інформацію з різних джерел, узагальнювати і критично оцінювати історичні та етнографічні факти, події, явища;
• робити історико-етнологічний аналіз явищ, подій.

 Студент набуде компетентностей:

1. Загальні компетентності:

– здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;

– здатність застосовувати знання в практичних ситуаціях;

– здатність спілкуватися державною мовою як усно, так і письмово;

– здатність генерувати нові ідеї (креативність);

– здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня;

– здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел;

– здатність працювати в команді;

– навички міжособистісної взаємодії;

– здатність вчитися і оволодівати сучасними знаннями.

2. Фахові компетентності спеціальності:

– здатність до проведення краєзнавчої роботи в навчальному закладі у взаємодії з музеями;

– здатність застосовувати знання, уміння та навички у сфері охорони і збереження музейних предметів та історико-культурних пам’яток;

– здатність до експозиційної, науково-фондової , культурно-просвітницької діяльності на основі професійно профільованих знань;

– здатність до атрибуції музейних об’єктів;

– здатність до діяльності на основі сучасних знань щодо обслуговування відвідувачів;

– здатність до організації туристичної та екскурсійної діяльності.

 Програмні результати навчання:

• володіти професійною термінологією з музеєзнавства, пам’яткознавства та краєзнавства;
• класифікувати музейні предмети за типами, родами і видами джерел та складати облікову картку з вичерпною інформацією про пам’ятку;
• проводити пошукову та краєзнавчу роботу для виявлення нових об’єктів культурної спадщини;
• збирати, аналізувати інформацію, оцінювати значення культурних цінностей, об’єктів культурної спадщини.

Зміст дисципліни:

Змістовий модуль 1. Теоретичні засади етнографії України

 Змістовий модуль 2. Традиційна матеріальна культура українців

 Змістовий модуль 3. Звичаєво-правова культура українського народу

 Змістовий модуль 4. Духовна культура українського етносу

ПИТАННЯ, ЯКІ ВИНЕСЕНО НА ІСПИТ З ДИСЦИПЛІНИ

1. Етнографія України: предмет, завдання, поняттєво-термінологічний апарат
2. Джерела етнографії України
3. Методи етнографічних досліджень
4. Накопичення етнографічних знань за часів Київської Русі. Українські літописи XV – середини XVII ст. Полемічна література.
5. Становлення української етнографії як науки (кінець XVIII – середина XIX ст.).
6. Розвиток української етнографії в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Південно-Західний відділ Російського Географічного Товариства
7. Українські письменники як етнографи: Т.Шевченко, М. Вовчок, І. Нечуй-Левицький, Л. Українка, І. Франко та ін.
8. Українська етнографія в ХХ ст. Етнографічна комісія ВУАН (1921–1933). НТШ у Львові (1892–1939).
9. Розвиток української етнографії в діаспорі. О. Воропай. С. Килимник.
10. Українська етнографія за доби незалежності. Активізація діяльності академічних установ. Етнографічні музеї України
11. Поняття «етногенез», «етнос», «нація». Атрибути і ознаки етносу. Етапи етногенезу українців.
12. Основні концепції україногенезу: аматорсько-романтична трипільська, пострадянська пізньосередньовічна та ранньосередньовічна
13. Етапи процесу становлення історико-етнографічного районування України.
14. Історико-етнографічні регіони: Наддніпрянщина. Слобожанщина. Південь України, Полісся, Поділля, Волинь.
15. Історико-етнографічні землі: Прикарпаття (Опілля, Бойківщина, Покуття), Буковина, Гуцульщина, Закарпаття, Лемківщина.
16. Етнографічні групи українців: бойки, лемки, гуцули, поліщуки, литвини.
17. Етнічні групи і національні меншини. Основні тенденції щодо змін в складі населення України.
18. Етнолінгвістична структура населення України. Білінгвізм.
19. Етноконфесійна структура населення України. Релігійна толерантність в Україні.
20. Основні теорії походження Русі. Походження назви «Україна»
21. Історія українських національних прапорів. Державний Прапор України
22. Історія державного гімну, його символічна характеристика. Державний Гімн України.
23. Походження та значення тризуба. Державний Герб України
24. Українська мова – Державна Мова України
25. Основні заняття українців ‒ землеробство та тваринництво.
26. Домашні промисли та ремесла, їх еволюція у господарському комплексі. Привласнюючи форми промислів.
27. Допоміжні види господарської діяльності українців. Розвиток ремесел.
28. Транспорт та засоби пересування українців
29. Основні типи сільських поселень. Господарський двір. Садиба
30. Типи житлових споруд. Загальноукраїнський тип житла.
31. Хата в системі традиційної культури українців.
32. Головні складники традиційного костюму.Символіка народного костюма.
33. Український жіночий святковий одяг ХІХ – початку XX ст. Чоловічий одяг. Дитячий одяг.
34. Пояси, головні убори, взуття, прикраси – невід’ємні складові народного одягу.
35. Національна кухня українців. Основні харчові заборони. Піст.
36. Особливості національного характеру та ментальності українців. Риси національного характеру українців.
37. Українська етнопедагогіка.
38. Походження імен. Імена українців. Прізвища українців.
39. Формування української родини: рід, розширена сім’я, велика сім’я патріархального типу, розширена (нероздільна сім’я), нуклеарна сім’я.
40. Звичаї та обряди, пов’язані з народженням дитини.
41. Весільні звичаї та обряди.
42. Похоронні та поминальні обряди в Україні.
43. Громада та громадський побут українців. Дозвілля. Народні розваги
44. Правові традиції і звичаї українців: питання власності, торгівля, обмін, позики. Сімейні взаємини в звичаєвому праві, право спадковості.
45. Світоглядні уявлення, вірування, повір’я. Космогонічні уявлення давніх слов’ян.
46. Овочі, фрукти, квіти, плодові дерева й зернові культури у віруваннях українців.
47. Хліб: народні традиції, звичаї та прикмети.
48. Худоба та свійська птиця в народних віруваннях українців.
49. Предмети побуту, посуд, знаряддя праці: обрядові та сакральні функції.
50. Народна астрономія. Народна метеорологія.
51. Народна математика. Народна термінологія.
52. Народна ботаніка та зоологія. Народна медицина та ветеринарія.
53. Зимовий цикл народного календаря. Новорічно-різдвяна обрядовість.
54. Весняні народні обряди і свята.
55. Прикмети, повір’я й звичаї, пов’язані з літніми святами.
56. Осінній цикл народного календаря. Обжинки.

ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ

Оцінювання знань студентів здійснюється  за 100-бальною шкалою. Максимальна кількість балів при оцінюванні знань за поточну успішність становить  50 балів, на екзамен – 50 балів.

Результат роботи студента протягом семестру (50 балів) складається з наступних компонентів:

– результатів роботи на семінарських заняттях (16 балів). Підсумкова кількість балів за роботу на семінарських заняттях (13 години) визначається як сума балів, отриманих за усні чи письмові відповіді студента;

– чотирьох  модульних контрольних робіт (8 балів + 8 балів + 8 балів + 10 балів = 34 балів), що проводиться за результатами вивчення частини навчального курсу (змістового модуля 1, змістового модуля 2, змістового модуля 3 та змістового модуля 4).

 Іспит (50 балів), що підсумовує знання основних теоретичних положень курсу, студент складає під час екзаменаційної сесії в усній формі.

Екзаменаційний білет складається з трьох завдань, які вимагають розгорнутої теоретичної відповіді. Завдання № 1 та № 2 оцінюються максимально по 20 балів  кожне (20 балів х 2 = 40 балів), завдання № 3 – у 10 балів.