Усний журнал «Я ВСЕ ЗРОБИВ, ЩО МІГ ЗРОБИТИ…» (ПАМ’ЯТІ ІВАНА ОГІЄНКА)
28 листопада 2018 року у рамках проекту “Визначні особистості в історико-культурному вимірі України” відбувся вечір-спомин «Я все зробив, що міг зробити…» (пам’яті Івана Огієнка), який підготували студенти групи ДШВ-22 спеціальності “Дошкільна освіта” Педагогічного коледжу.
Серед імен, які уособолюють у собі наш шлях до незалежності, соборності, омріяний і вистражданий багатьма поколіннями українців, ім’я Івана Огієнка стоїть у числі перших.
Сучасники називали його людиною енциклопедичних знань, праці й обов’язку. Свій природжений хист ученого, педагога, державного, громадського, церковного і культурного діяча він однаковою мірою успішно застосовував як мовознавець та літературознавець, редактор та видавець, перекладач та поет, ректор та міністр, православний митрополит та історик Української церкви.
Нам, працівникам і студентам Педагогічного коледжу, постать Івана Огієнка особливо близька тим, що за сприяння митрополита Андрея Шептицького з 4 листопада 1922 р. Іван Огієнко виконував обов’язки контрактового вчителя української мови і літератури у Жіночій учительській семінарії у Львові (тепер приміщення Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка на вул. Туган-Барановського, 7). Незважаючи на прихильне ставлення директора Юліана Дзеровича, через пропагування української ідеї в час, коли Львівська шкільна кураторія заборонила вживати слово “українець”, у 1926 р. звільнений з праці у Жіночій учительській семінарії.
Студенти підготували доповіді про професійний шлях вченого, про його науковий та літературний доробок з більш ніж півтори тисячі праць з української історії, культури, мовознавства, літературознавства, філософії, історії церкви, книговидавничої справи.
Понад двадцять років, вкладаючи у свою титанічну працю здоров’я, розум, силу волі й захоплення, йшов митрополит Іларіон до своєї мрії – забезпечити можливість і право українському народові звертатися до Бога рідною мовою. Спадщина митрополита Іларіона стала джерелом для багатьох дослідників української наукової та богословської літератури, яка отримала відповідний напрямок – огієнкознавство. В цьому теж вбачаємо велич і різнобарвний світ Огієнкового духа, його серця і подвижницької праці.
Досить часто, з’ясовуючи актуальність тієї чи іншої освітньої проблеми, ми звертаємося до досліджень зарубіжних учених, безпідставно забуваючи про величезну вітчизняну наукову скарбницю Івана Огієнка.
Спомин про таку людину, повернення з пантеону українців до нашої пам’яті – є важливим кроком. У цьому криється майбутнє перемоги країни, в якій іде війна. Нас пробують розділити, нас пробують розвалити, нас пробують посварити з усіма, з ким ми можемо бути близькими і дружніми. І сьогодні, як ніколи, нам важливо пам’ятати про людей, які творили українськість, які розуміли і творили українську державу, які пам’ятали і дбали про свій український народ.
Щиро дякуємо протоієрею, о.Михайлові Цебенку, кандидатові богословських наук, за надзвичайно актуальну доповідь про величну постать митрополита Іларіона та Кметь Ірині Федорівні, заступникові декана філологічного факультету з навчально-методичної роботи, кандидатові філологічних наук, доцентові кафедри українського прикладного мовознавства, за сприяння в організації заходу!
Деміхова С.В., викладач української мови