«Рідна мова дається народові Богом, а чужа – людьми…»

24.02.2017 | 14:00

21 лютого у світі відзначають Міжнародний день рідної мови. Студенти Педагогічного коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка  зініціювали проведення 22 лютого практичної конференції  «Українська мова: історія і сьогодення» не для того, щоб згадати чергову дату в календарі. Поштовхом  стало бажання привернути увагу до гострих і актуальних мовних проблем в Україні.

Питання часу виникнення української мови ще й досі викликає суперечки серед мовознавців. Із теоріями походження української мови присутніх на конференції ознайомила студентка групи ШКВ-22 Козак Тетяна. Вона наголосила на тому, що існуючі версії свідчать про автентичність української мови та її давнє походження.

Про мовну політику в Україні, її витоки, еволюцію та сучасний стан говорила студентка групи ШКВ-11 Волошина Аліна.  Вона зачитала низку документів, які у хронологічній послідовності засвідчують свідоме нищення української мови впродовж кількох століть. Студентка підкреслила, що мова є фактором національного єднання, тому якщо ворог хоче знищити народ, він знищує насамперед його мову. Підсумовуючи, Волошина Аліна зазначила, що відсутність державної  мовної політики у незалежній Україні стала причиною того, що мову почали використовувати як політичний засіб маніпуляції. А «мовна війна» дуже рідко розглядається як війна і, в кожному разі, ніколи не оголошується.

Над проблемою мовної поведінки українців  в умовах білінгвізму розмірковувала студентка групи ШКВ-22 Ковалик Соломія.  Вона наголосила на тому, що звичка  підпорядковуватись диктатові російськомовних партнерів по комунікації свідчить про вироблений в українців мовний конформізм, тобто пристосуванство. Двомовні мешканці України  часто не вбачають у цьому проблеми,  ставляться до мови прагматично, але потрібно розуміти,  що мова – це не лише засіб спілкування, але й важливий чинник самоідентифікації людини.

Мовна байдужість, а також недбалість породили таке явище, як суржик. Питання виникнення цього соціолінгвістичного феномена дослідила  студентка групи ШКВ-13 Свирид Світлана. У своєму виступі вона підкреслила, що у нашій країні суржик не лише не викорінюється, але й певною мірою використовується як такий-собі український мовний гумор. У масово продукованих розважальних гумористичних шоу спотворене суржикове мовлення викликає не лише сміх, але й часто стає об’єктом для глузування.

Любити рідну мову аргументовано закликала присутніх студентка групи ШКВ-12 Онаць Христина і навела факти, які свідчать про те, що українська мова не лише милозвучна і багата, але й толерантна,  емоційно виразна та унікальна.

На завершення конференції було проведено короткий екскурс в історію появи в мові важливих для розуміння українського менталітету слів: Україна, рід, родина, народ, Батьківщина, держава.

Кожен народ залишає себе в мові. Ось чому мова-це не лише генетичний код нації, але й  запорука його безсмертя.

         

 

                                                            Оксана Цигилик,

організатор конференції, викладач української мови

Фото Володимира Крука