«Пісня серця галицького Орфея… Слово про письменника і педагога…»

19.10.2018 | 14:08

16.10.2018 р. у Педколеджі відбулася відкрита лекція на пошану видатного письменника і педагога, Осипа Маковея, який у свій час працював викладачем Учительської семінарії (сучасний Педколедж)  у Львові. Лекцію на тему: «Пісня серця галицького Орфея… Слово про письменника і педагога…» провела викладач  Ланцута З.Я.

Лекція відбулась з метою підтримки доброї традиції знайомити першокурсників з видатними постаттями, пов’язаними з навчальним закладом та містом.

Слухачі мали змогу познайомитись з цікавими фактами з життя і творчості письменника, доторкнутись думкою до усіх граней таланту Осипа Маковея – талановитого поета, самобутнього прозаїка, проникливого критика, досвідченого вченого-філолога, вдумливого педагога, редактора і видавця, етнографа і фольклориста;

сучасника Івана Франка, одного із когорти постатей, роль і діяльність яких в українській культурі ще не достатньо осмислена.

Із творами Осипа Маковея його земляки зазвичай знайомилися ще до того, як вміли читати. Наприклад, пісня «Ми, гайдамаки, вічно однакі – все проклинаєм лядське ярмо…» стала популярною в середовищі українських родин і маршовою піснею для воїнів УПА. Присутні на лекції стоячи слухали маршову пісню часів українських визвольних змагань, яка належить перу О.Маковея:

Ми, гайдамаки, вічно однакі –

все проклинаєм людськеє ярмо;

йшли діди на муки, йдем і ми, правнуки.

Ми за народ життя своє дамо!

Доки сусіди нам людоїди

ми, гайдамаки, як були, так є;

вже часи минули, як ми шиї гнули,

і кожен з нас за всіх життя дає!

Не тішся враже, сорок поляже –

тисяч натомість стане до борби –

і ножі свячені на серця скажені

наточать знов потоптані раби.

Наша присяга: правда, відвага,

пімста за кривди люта і грізна,

що за народ нам і смерть не страшна!

Осипа Маковея називали «ювеліром» творчості  багатьох  літературних  імен, без  яких  сьогодні складно уявити українську  літературу: О.Кобилянської, Марка Черемшини, Ю.Федьковича, А.Чайковського, Т.Бордуляка, В.Стефаника та ін..  Він як  редактор, критик,  педагог за  короткий  період  редакторства в «Буковині» та співредакторства в «Літературно-науковому віснику» виплекав  цілу  плеяду талановитих  українських  письменників. За понад  два з половиною роки (1895-1897 рр.), протягом яких Осип Маковей очолював «Буковину», та завдяки його досвідові й наполегливій праці  газета за короткий час перетворилась із локального на всеукраїнський громадсько-художній орган  і набула під його керівництвом широкого резонансу у слов’янському світі.

Осип Маковей був самовідданим творцем на ниві української культури й освіти; він залишив помітний слід у розвитку українського письменства. Його художнє слово, сповнене любові до рідного народу, наснажене вірою у його добре майбуття; його сатира спрямована проти кривдників простого люду і противників української національної ідеї. Художнє слово Осипа Маковея у час утвердження української державності має служити українській нації так само активно, як за життя письменника.

 

 

 

Соболевська О.Б., голова циклової комісії викладачів

                                                          Української мови, методики навчання, дитячої літератури, діловодства та іноземних мов