Микола Зубков: Заборонений Кобзар

21.03.2017 | 11:21

          «… «Кобзар», по суті, є своєрідним поясненням і

виправданням нашого національного буття.

 Бо це свята книга, що зберігає наш генетичний

духовний код – мову. Звук можна зберегти, але звук,

 гадаю, не володіє тією силою інтимності,

 якою володіє, на мою думку, текст. І текст

для України – це «Кобзар»

 Жулинський Микола

 

15 березня 2017р.  у    Педагогічному коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка відбулась зустріч з  Миколою Зубковим мовознавцем, автором понад 50 підручників, навчальних посібників з української мови, укладачем словників, дослідником творчості Тараса Шевченка.

Із вступним словом до присутніх  звернулась викладач української мови та літератури Данилюк Мирослава: «Уже для багатьох поколінь українців Тарас Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія його всеприсутності, всезрозумілості та всезнання про нього. Ілюзія, бо до справжньої всеприсутності та всезрозумілості було і є далеко. Наша доба, як і кожна попередня прагне наблизитись до розуміння Шевченка і місії, яку він ніс».

Найвідомішою книгою Тараса Шевченка, яку поет болісно виношував, за долю якої уболівав і так важко потерпав  через сваволю цензорів був «Кобзар».

Про  долю цієї книги  розповів  науковий співробітник Національного університету «Львівська політехніка», дослідник творчості Тараса Шевченка пан Микола Зубков – автор задуму, упорядник ювілейного видання.

Як зазначив  Микола Григорович, «Кобзар» видавали і перевидавали багато разів. Але чи це повні «Кобзарі»?  «Свого часу радянська  пропаганда зробила з Шевченка «революціонера-атеїста», «безбожника». Однак у Шевченка цього не знайдеш. Кожна влада по-своєму експлуатувала цей образ, а Шевченко – набагато об’ємніший, набагато повніший, ніж будь-яка епоха.  Шевченко – понад часом. І кожне покоління буде відкривати свого Шевченка”, – заявив упорядник унікального видання.

Микола Зубков розповів присутнім про те, як він для себе відкривав Шевченка. Школа, на жаль, віднадила від Кобзаря, бо як казав Василь Стус, школа була зашорена. Пізніше приходив до Шевченка вже свідомо: «Видання – це вислід восьмирічної роботи. Спочатку був “Заборонений Кобзар”. Повне зібрання – це збірка творів, які вилучала царська, а свого часу совєцька цензура. Як не парадоксально, він був небезпечним для донедавна чинної системи».

Упорядник подав максимально повне видання творів, бо користувався джерелами діаспори, саме там не було заангажованости, його не підтасовували під ті чи ті режими. Фахівці з діаспори досліджували первинного Шевченка. Перевага ще і в тому, що він виданий за Харківським правописом. У цьому виданні  вміщена вся малярська спадщина Шевченка.

На зустрічі прозвучало і слово Великого Кобзаря у виконанні студентів Коледжу: Бобровни Аліни, Кравця Андрія, Шелестак Вікторії, авторський вірш « Мій Кобзар» прочитала студентка першого курсу спеціальності «Дошкільна освіта» Люба Бабій. У виконанні Орисі Самуляк прозвучав твір «Яка ж її доля», акомпонувала  Сав’як Любов Омелянівна.

На завершення заходу виступила кандидат історичних наук, директор Коледжу Сурмач Оксана Іванівна і наголосила: « 200-літній він досі живий. Стоїть пліч-о-пліч із нами. Заглядає в кожну душу. Говорить із кожним із нас:надихає, закликає, гнівається ‒ але завжди каже нам, своїм нащадкам, батьківську «Святу правду», якою вона б не була. Дослухаймось до цієї пророчої Правди!

«Діла добрих оновляться,

Діла злих загинуть»…

«…оживе добра слава,

Слава України»

                                        

  Сенич Галина, завідувач лабораторії

Фото Володимира Крука