«Маркіян Шашкевич – провісник національного відродження»- відкрита лекція (присвячена 210-й річниці від дня народження письменника)
29 листопада 2021 р. відбулася відкрита дистанційна лекція (лектор: Ланцута З.Я.) , присвячена літературному ювілею – 210-й річниці від дня народження Маркіяна Шашкевича, який в Україні відзначали цьогоріч в листопаді.
Ім’я видатного письменника і громадсько-культурного діяча, славного сина Галицької землі о. Маркіяна Шашкевича (6 листопада 1811 р. – 7 червня 1843 р.) золотими літерами вписане в історію розвитку української національної ідеї.
Лектор акцентувала увагу слухачів на тих життєписних етапах М.Шашкевича, які мали важливе світоглядне значення для формування його громадянської позиції у питанні прав українців на розвиток своєї культури. В студентські роки М. Шашкевичеві судилося під час навчання у Львівському університеті та духовній семінарії (1829-1837) стати провісником української національної ідеї в Галичині, накреслити шляхи і забезпечити організаційно її реалізацію. У складних умовах безпросвітного життя українців, зумовленого браком власної державности і перебуванням Галичини під владою Австрійської монархії, яка толерувала майже необмежене традиційне панування в краї поляків, в умовах послідовно здійснюваної асиміляторської політики правлячих кіл і шляхти щодо українців, він зумів організувати навколо себе гурт подвижників, наснажити національним духом та власним прикладом запалити до благословенної праці над національним відродженням народу.
Саме М. Шашкевич став натхненником, організатором і лідером „Руської Трійці” – демократично зорієнтованого громадсько-культурного угруповання, до складу якого, крім нього, входили також Іван Вагилевич і Яків Головацький. Навколо нього гуртувалося чимало інших його однодумців, прихильників і послідовників.
Напрям діяльности „Руської Трійці” визначався новими і домінуючими тоді в духовному житті народів Центрально-Східної Европи ідеями романтизму. Згідно з його головними засадами, М. Шашкевич і його побратими, наслідуючи приклад літературних сил Наддніпрянської України, ідеологів слов’янського відродження та національно-визвольних змагань поляків, прагнули з допомогою власних українознавчих досліджень, літературної творчости й друкованого слова рідною мовою сприяти піднесенню освітнього рівня та пробудженню національної свідомости галичан як невід’ємної частини українського народу. Так вони прислужилися справі його відродження до самостійного національного життя та входження в коло вільних, рівноправних й культурних націй Европи, насамперед слов’янських. Цьому присвятили всю свою багатогранну, багато в чому піонерську, працю: збирацьку, дослідницьку, видавничу й публіцистичну в ділянці гуманітарних дисциплін, а також літературно-художню та перекладацьку творчість.
Першим документально засвідченим виявом патріотичної громадсько-культурної праці гуртка М. Шашкевича початку 1830-х рр. була рукописна поетична збірка „Син Русі” (1833), яка своїм змістом заохочувала гуртківців до праці для добра народу.
Мовознавчі зацікавлення „Руської Трійці” знайшли свій вияв у праці над створенням словника та граматики живої української мови. Фрагменти Шашкевичевих граматичних нотаток залишились у рукописах. Новаторством були позначені їхні виступи за утвердження національної літератури на основі живої розмовної мови і створення цією мовою шкільних підручників („Читанка” М. Шашкевича з участю Ю. Величковського, укладена 1836, видана 1850 і 1853 рр.), реформа правопису (заміна етимологічного фонетичним), використання так званого цивільного шрифту замість кириличного, впровадження рідної мови в повсякденний вжиток інтеліґенції та церковні проповіді, переклади живою народною мовою літературних творів з церковнослов’янської, чеської, польської, російської, грецької і німецької мов та сербських народних пісень (М. Шашкевич, Я. Головацький), нарешті, виступи проти спроб латинізації українського письменства (брошура „Азбука і Abecadlo” М. Шашкевича, 1836).
Своєю літературною творчістю М. Шашкевич й інші репрезентанти „Руської Трійці” започаткували нову, національну літературу в Галичині і західноукраїнських землях загалом. За М. Шашкевичем, нова література мала обстоювати національну окремішність народу, пізнавати його і бути джерелом його пізнання, ширити серед нього освіту, впливати на морально-патріотичне виховання. А поза тим, вона повинна виконувати високу громадянську місію, збагачуватись з допомогою інших, насамперед слов’янських культур, тобто мати безпосередній стосунок до створення української спільноти. Найістотнішою ознакою нової літератури галицькі романтики вважали народність, яку вони розуміли як національну своєрідність. Розвиток літератури на народній основі, на їхню думку, забезпечував романтичний фольклоризм. Звідси й така увага до фольклору як предтечі літератури і взірця народности. В їхніх творах уперше в українській літературі зазвучали щира турбота про народ, високі громадянські мотиви.
Ідеї та діяльність М. Шашкевича і його побратимів мали значний резонанс як в Галичині, так і поза її межами. Вони стимулювали утвердження національної свідомости багатьох поколінь української інтеліґенції й надихали її на самовіддану працю на ниві національного відродження, окриляли творчість багатьох українських письменників, художників, композиторів, учених та здобули всенародне визнання.
Ідейна і творча спадщина М. Шашкевича увійшла, таким чином, животворним надбанням у духовний світ українців. Вона є живим джерелом збагачення духовности сучасних поколінь і творення нових цінностей.
Кос Л.В., голова циклової комісії викладачів фахових дисциплін дошкільної освіти