ФЛЕШМОБ #Читаю Українку

27.02.2021 | 13:54

Студенти Педагогічного фахового коледжу (ШКВ-11, ШКВ-12 спеціальності 013 Початкова освіта) активно долучилися до всеукраїнського флешмобу #Читаю Українку, організованого з нагоди 150-ліття великої доньки нашого народу, ЛЕСІ УКРАЇНКИ, також – з метою популяризації і шанобливого ставлення до постаті поетеси та її творчості.

Поезії для декламування дівчата обирали самостійно, відповідно до ліричних вподобань . Адже поезія Лесі Українки багата в жанрово-тематичному плані, різноманітна – в спектрі настроєвих відтінків. Тому кожна учасниця флешмобу могла втілити в декламуванні своє емоційно-інтелектуальне прочитання задуму авторки. Як писала Л.І.Міщенко, «талант Лесі Українки поєднав пристрасть Прометея, мудрість філософа і хист художника-майстра…Фізично квола, поетеса мала голос трибуна. Її огнисте слово звучало як «гарячий поклик до бою за волю і людські права» (Франко)…»:

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Вірш «Слово, чому ти не твердая криця» майстерно декламували Анастасія Красногурська та Христина Дідух. Дівчата зуміли передати своєрідний мотив слова-зброї в патріотичному звучанні, що дуже актуально для нашого сьогодення, коли Україна чинить опір окупації та асиміляції з боку ворожої Росії.

Оля Оленюк в декламуванні інтимної лірики « Коли дивлюсь глибоко в любі очі» зуміла втілити усі найпотаємніші емоції і переживання як струни душі, що звучать лірично і делікатно:

Коли дивлюсь глибоко в любі очі,

в душі цвітуть якісь квітки урочі,

в душі квітки і зорі золотії,

а на устах слова, але не тії,

усе не ті, що мріються мені,

коли вночі лежу я у півсні.

 

Популярною серед учасниць флешмобу стала автобіографічна  поезія «Як дитиною бувало», яку продекламували Надія Ільчиняк, Анна Пиць. Виконавиці зуміли передати дух дитячої  лагідної лірики, в якій втілено кількома рядками  характер поетеси – сміливий, гордий, цілеспрямований…:

Як дитиною, бувало,

Упаду собі на лихо,

То хоч в серце біль доходив,

Я собі вставала тихо.

«Що, болить?» – мене питали,

Але я не признавалась –

Я була малою горда, –

Щоб не плакать, я сміялась.

Цікаво і приємно слухати декламацію вірша «Надія» у виконанні трьох дівчат  (Василини Гук, Андріани Пазій, Олени Гупало), кожна з яких по-своєму інтонує і виражає зміст твору, що увійшов у творчу біографію Лесі Українки як перший вірш, написаний в дитинстві.

«Хто вам сказав, що я слабка…» – поезія про нескореність людського духу поетеси, в якій І.Франка дивувало , що у цієї «слабосилої хворої дівчини» стільки мужності, стільки любові до життя, стільки пристрасті в художньому слові, що з нею не зрівняється жодний поет-мужчина, бо чоловіча лірика тієї пори часто хибувала нотками безнадії, розпачу, розгубленості”.  Соломія Турчин і Яна Конкевич – кожна виконавиця оригінально передає звучання мотиву нескореності. В цьому можливості і краса різнопрочитань класичного тексту:

 Хто вам сказав, що я слабка,

що я корюся долі?

Хіба тремтить моя рука

чи пісня й думка кволі?

Ви чули, раз я завела

жалі та голосіння, –

то ж була буря весняна,

а не сльота осіння.

Суголосним за лейтмотивом є автобіографічний вірш «Contra spem spero!», який продекламували Морошан Юля і Галина Бута. Дівчатам вдалося передати неоромантичний дух поезії, її життєствердний настрій.

Емоційним різнопрочитанням відзначається і декламація вірша «Вечірня година» у виконанні Тетяни Чабан та Олі Стефаник. Дівчата по-різному відчувають захоплення красою рідного краю у вечірню пору, яке Леся Українка у цій поезії розкриває:

Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць в моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Усе заснуло, заснуло й горе.
Вийду в садочок та погуляю,
При місяченьку та й заспіваю.
Як же тут гарно, як же тут тихо,
В таку годину забудеш лихо!
Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в гаю чувати.
Ой, чи так красне в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Волині!
Ніч обгорнула біленькі хати,
Немов маленьких діточок мати,
Вітрець весняний тихенько дише,
Немов діток тих до сну колише.

Щемливо-прониклива алегорична поезія «Конвалія» прозвучала у виконанні Христини Задорожної та Мар’яни Голдій. Дівчата демонстрували різні способи декламації цього вірша.

Як соло прозвучали поезії «На роковини»(Шевченка) – Надія Дудин, «Стояла я і слухала весну» – Василина Костів, «Скрізь плач, і стогін, і ридання» Христини Параньки, «До мого фортепіано» – Анна Мошовська. Дівчата продемонстрували вражаючі декламаторські здібності, разом з тим – засвідчили велику шану поетичному таланту Лесі Українки.

Викладачі та адміністрація коледжу висловлюють щиру подяку за активну гідну позицію та участь у заході на вшанування імені Лесі Українки з нагоди ювілею. Ми пишаємося своїми студентами! Україна та її освіта буде в надійних руках! Наші студенти – патріоти своєї держави, її культури, талановиті і розумні!

Викладач дитячої літератури,

Ланцута З.Я.