ФЛЕШМОБ #Читаю Українку
Студенти Педагогічного фахового коледжу (ШКВ-11, ШКВ-12 спеціальності 013 Початкова освіта) активно долучилися до всеукраїнського флешмобу #Читаю Українку, організованого з нагоди 150-ліття великої доньки нашого народу, ЛЕСІ УКРАЇНКИ, також – з метою популяризації і шанобливого ставлення до постаті поетеси та її творчості.
Поезії для декламування дівчата обирали самостійно, відповідно до ліричних вподобань . Адже поезія Лесі Українки багата в жанрово-тематичному плані, різноманітна – в спектрі настроєвих відтінків. Тому кожна учасниця флешмобу могла втілити в декламуванні своє емоційно-інтелектуальне прочитання задуму авторки. Як писала Л.І.Міщенко, «талант Лесі Українки поєднав пристрасть Прометея, мудрість філософа і хист художника-майстра…Фізично квола, поетеса мала голос трибуна. Її огнисте слово звучало як «гарячий поклик до бою за волю і людські права» (Франко)…»:
Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так гостро іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?
Вірш «Слово, чому ти не твердая криця» майстерно декламували Анастасія Красногурська та Христина Дідух. Дівчата зуміли передати своєрідний мотив слова-зброї в патріотичному звучанні, що дуже актуально для нашого сьогодення, коли Україна чинить опір окупації та асиміляції з боку ворожої Росії.
Оля Оленюк в декламуванні інтимної лірики « Коли дивлюсь глибоко в любі очі» зуміла втілити усі найпотаємніші емоції і переживання як струни душі, що звучать лірично і делікатно:
Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні.
Популярною серед учасниць флешмобу стала автобіографічна поезія «Як дитиною бувало», яку продекламували Надія Ільчиняк, Анна Пиць. Виконавиці зуміли передати дух дитячої лагідної лірики, в якій втілено кількома рядками характер поетеси – сміливий, гордий, цілеспрямований…:
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, –
Щоб не плакать, я сміялась.
Цікаво і приємно слухати декламацію вірша «Надія» у виконанні трьох дівчат (Василини Гук, Андріани Пазій, Олени Гупало), кожна з яких по-своєму інтонує і виражає зміст твору, що увійшов у творчу біографію Лесі Українки як перший вірш, написаний в дитинстві.
«Хто вам сказав, що я слабка…» – поезія про нескореність людського духу поетеси, в якій І.Франка дивувало , що у цієї «слабосилої хворої дівчини» стільки мужності, стільки любові до життя, стільки пристрасті в художньому слові, що з нею не зрівняється жодний поет-мужчина, бо чоловіча лірика тієї пори часто хибувала нотками безнадії, розпачу, розгубленості”. Соломія Турчин і Яна Конкевич – кожна виконавиця оригінально передає звучання мотиву нескореності. В цьому можливості і краса різнопрочитань класичного тексту:
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
Суголосним за лейтмотивом є автобіографічний вірш «Contra spem spero!», який продекламували Морошан Юля і Галина Бута. Дівчатам вдалося передати неоромантичний дух поезії, її життєствердний настрій.
Емоційним різнопрочитанням відзначається і декламація вірша «Вечірня година» у виконанні Тетяни Чабан та Олі Стефаник. Дівчата по-різному відчувають захоплення красою рідного краю у вечірню пору, яке Леся Українка у цій поезії розкриває:
Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць в моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Усе заснуло, заснуло й горе.
Вийду в садочок та погуляю,
При місяченьку та й заспіваю.
Як же тут гарно, як же тут тихо,
В таку годину забудеш лихо!
Кругом садочки, біленькі хати,
І соловейка в гаю чувати.
Ой, чи так красне в якій країні,
Як тут, на нашій рідній Волині!
Ніч обгорнула біленькі хати,
Немов маленьких діточок мати,
Вітрець весняний тихенько дише,
Немов діток тих до сну колише.
Щемливо-прониклива алегорична поезія «Конвалія» прозвучала у виконанні Христини Задорожної та Мар’яни Голдій. Дівчата демонстрували різні способи декламації цього вірша.
Як соло прозвучали поезії «На роковини»(Шевченка) – Надія Дудин, «Стояла я і слухала весну» – Василина Костів, «Скрізь плач, і стогін, і ридання» Христини Параньки, «До мого фортепіано» – Анна Мошовська. Дівчата продемонстрували вражаючі декламаторські здібності, разом з тим – засвідчили велику шану поетичному таланту Лесі Українки.
Викладачі та адміністрація коледжу висловлюють щиру подяку за активну гідну позицію та участь у заході на вшанування імені Лесі Українки з нагоди ювілею. Ми пишаємося своїми студентами! Україна та її освіта буде в надійних руках! Наші студенти – патріоти своєї держави, її культури, талановиті і розумні!
Викладач дитячої літератури,
Ланцута З.Я.