До Дня пам’яті жертв голодомору і політичних репресій «Уроки голодомору та сучасна Україна»

Горить свіча,

І огортається журбою.

Осінній день промерзлою ходою

У серці стука.

Пам’ять про померлих.

Замученим голодним тридцять третім.

             Українською катастрофою XX ст., яка за соціально-демографічними наслідками «випереджає» жертви єврейського Голокосту, став голод-геноцид 1932-1933 років. Тепер, коли історики здобули доступ до архівних джерел, на яких упродовж десятиліть стояв гриф «таємно», стає очевидним: від голоду, масових репресій і депортацій ми втратили значно більше, ніж за роки Першої світової та громадянської воєн загалом.

            24-29 листопада 2016 року  У Педагогічному коледжі студенти та викладачі вшанували пам’ять жертв однієї з найстрашніших трагедій в історії України – Голодомору 1932-1933 років піднімаючи проблематику Голодомору під час відкритої лекції та перегляду фільму, запаливши свічку пам’яті.

              24 листопада 2016 р. кандидат історичних наук, викладач історії України Шукалович А.М. провела відкриту лекцію  «Уроки голодомору та сучасна Україна» за матеріалами кандидата історичних наук Сурмач О.І. У лекції викладач проаналізувала  причини, передумови голодомору 1932-33 рр.. Особливу увагу Шукалович А.М.  звернула  на наслідки для сучасної України, а саме на постгеноцидний синдром і поставила  питання: «Якби в Луганську не було 33-го…»

             Викладач розкрила значення досліджень Джона Мейса  у процесі встановлення історичної правди: «Людина, значення якої задля українського народу неможливо переоцінити, 25 років свого життя присвятив Україні та українцям. Він увірвався в історію України і залишився в ній назавжди. Темою, що стала покликом життя Джеймса Мейса була одна з найбільших трагедій українців – Голодомор.»

             Анна Миколаївна зазначила: «Голодомор не зламав Україну. Суспільство – це живий організм, який розвивається, хворіє, переживає травми, одужує… Дослідники геноцидів кажуть, що після трьох-чотирьох поколінь постраждалих від травми зачакловане коло жертв має розімкнутися. І це відбувається на наших очах. І в нас самих. Ми звільнюємося.  Ми звільнюємо Україну від пут комуністичного мислення.  І на визволених територіях духу шукаємо себе.»

              На завершення заходу присутні вшанували пам’ять померлих хвилиною мовчання.

                                                                                      Фото Крука В.М.

                                                                                      Сенич Г.Б., викладач суспільних дисциплін