До 145-річчя з дня народження Костянтини Малицької

Імена великих вчителів, вихователів повинна записувати історія золотими буквами, бо вони орють ниву людського духа, засівають її чистим зерном ідей, дбають про розвій людських чеснот і ведуть людськість на вершини духової  довершеності.

 Северина Кабаровська, громадсько –  педагогічна діячка, письменниця

       Студенти та викладачі  Педагогічного коледжу вшанували пам’ять Констянтини Малицької, видатної випускниці Державної учительської семінарії (1892р.), нині Педагогічний коледж ЛНУ імені Івана Франка та відвідали  могилу на Личаківському цвинтарі.

Романа Михайлишин, методист Коледжу

Фото Володимира Крука

ЖИТТЄВІ ВІХИ  Констянтини Малицької

30 травня 1872 року народилася в селі Кропивнику Калуського повіту ( нині Івано-Франківська область).

1889р. – закінчила Станіславську Державну гімназію.

1892р. – закінчила Державну жіночу учительську семінарію у Львові ( нині Педагогічний коледж  

                Львівського   національного університету імені Івана Франка, одержала диплом учительки  народних шкіл).

Свою педагогічну діяльність розпочала у с. Єзупіль, поблизу Станіславова, згодом переїхала вчителювати до             м. Галича.

1903–-1906 рр. працювала вчителькою п’ятикласної народної школи в с. Лужани на Буковині.

1903р. – переведена до далекого Бєча  (Західна Галичина).

1906р. – Українське Педагогічне товариство запросило на вчительську посаду до м. Львова (дівоча школа

ім. Т. Шевченка).

1906– 1914 рр. – редактор дитячого ілюстрованого двотижневика «Дзвінок».

28 травня 1915р. – К.Малицьку було відправлено в Красноярськ, а звідти – по Єнісею в Тунгуський край.

Вересень 1919р. – у Красноярську, за дорученням  «Української громади» організувала школу імені Івана

Котляревського, була в ній першою вчителькою та директором.

Вересень 1920р. – повернулася до Львова у школу ім. Т.Шевченка вчителькою, невдовзі стає її директором.

    1920 р. – відновила діяльність «Кружка імені Ганни Барвінок».

1921р. – входить до управи товариства «Рідна школа», працює в комісії для реформування шкільного,

дошкільного та  позашкільного виховання.

22 грудня 1921р. – в Народному домі у Львові відбувся жіночий з’їзд, головою було обрано К.Малицьку.

1923–1924 рр. – голова «Союзу Українок», в наступні роки входила до управи Товариства.

1937р.  – громадськість Галичини відзначила 45-річчя педагогічної праці К.Малицької, залишає вчительську

працю.

1938р.– взяла участь у заснуванні нової жіночої організації «Дружина Княгині Ольги».

1941р.– очолила « Жіночу Службу України».

По війні була запрошена директором наукової бібліотеки Академії наук ( нині Львівська наукова

бібліотека імені Василя Стефаника НАН України).

17 березня 1947р. – відійшла у вічність. Похована на Личаківському кладовищі.

КОСТЯНТИНА  ІВАНІВНА МАЛИЦЬКА

ПСЕВДОНІМИ:  (Горський Стефан; Кропивницька Віра; Лебедів Віра, Лебедова Віра, Лужанська Віра, Чайка дністпрова, Растик, Vanellus; КРИПТОНІМИ: Кр.Софія; В.Л.; К.М.; К.М., М.; М.-а; М-ка К.; Віра Л).

ЛІТЕРАТУРНА ДІЯЛЬНІСТЬ

К.Малицька. Мами. Нариси з  нашої домашньої педагогії. – Львів, 1902.

К.Малицька. Про жіночий рух. – Львів, 1904.

К.Малицька. З трагедій діточих душ. – Вашківці, 1905.

К.Малицька. Малі герої. – Львів, 1906.

К.Малицька. Казка наших днів. – Львів, 1908.

К.Малицька. Пісні. – Львів, 1908.

К.Малицька. Вінок Тарасу Шевченка. – Львів, 1914.

К.Малицька. Козацькі діти. – Львів, 1914.

К.Малицька. Русалка дністрова. – Львів, 1914.

К.Малицька. Оповідання з життя звірят. – Львів, 1925.

К.Малицька. Вифлеємські діти. – Львів, 1936

К.Малицька. В гурті краще. Дитяча читаночка. – Львів, 1938.

К.Малицька. Гарфа Леїлі.  Легенди про Христа. – Торонто, 1953.

К.Малицька. Прогулька. – Львів, 1987.

Друкує статті на педагогічні  на сторінках газет та журналів «Молодь України»,

«Рідна школа», «Світ дитини», «Учительське слово», «Нова хата», «Учитель», «Промінь»,

«Жіноча доля», «Назустріч».