Відбулась відкрита лекція до Дня пам’яті жертв голодоморів
22 листопада 2024 року доцент, кандидат історичних наук Оксана СУРМАЧ провела відкриту лекцію на тему “Засудження злочину Голодомору в Україні 1932-1933 рр.”
В умовах нинішньої російської агресії наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору.
Сьогодні демократичний світ висловлює підтримку Україні. Сили безпеки та оборони України героїчно протистоять ворогові. Кожен із нас, пам’ятаючи про злочини комуністичного тоталітарного режиму, всі сили повинен спрямувати на підтримку наших захисників.
Відтак вшанування пам’яті жертв Голодомору цього року проходить під гаслом «Запали свічку пам’яті за жертвами Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів».
Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям.
Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Тож сучасна російсько-українська війна спрямована не тільки на те, щоб знищити незалежність Української держави, але й щоб винищити українців як самобутній народ, як націю.
Сталін у XX столітті та Путін у XXI вдалися до геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін організував тотальну конфіскацію харчів, блокаду, посилив терор.
Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і нині.
1998 року Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв Голодомору – щороку в четверту суботу листопада. Цього дня українці, як тільки смеркне, запалюють у вікнах свічки – на пам’ять про всіх убитих голодом. 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу. А в листопаді 2008-го в Києві споруджено Національний меморіал жертв Голодомору.
2009 року Служба безпеки України порушила кримінальну справу щодо голоду в Україні за ознаками злочину геноциду. У січні 2010-го Апеляційний суд міста Києва ухвалив, що в 1932-1933 роках в Україні Сталін і його поплічники вчинили злочин геноциду.
Сьогодні дані соціологічних досліджень свідчать, що понад 80 % українців підтримують цю позицію.
Про Голодомор ми повинні не лише пам’ятати. Потрібно усвідомити той факт, що й під час Голодомору українці не лише вмирали, але й боролися, проте безсилі руки голодних українців меча не могли втримати.
Нинішня жорстока й аморальна війна, яку Росія почала проти України – це ще одна спроба повторити попередні спроби геноциду. Але ми – з мечем, якого міцно тримаємо в руках, ‒ так заповідали нам наші великі попередники. А щодо пам’яті про Голодомор – травми минулого не повинні тяжіти над нинішнім і майбутнім поколінням. Повинна домінувати пам’ять меча і сили духа, пам’ять ненависті до ворога, а не страху.
«…Війна буде боятися того, хто готовий до неї приєднатися» ‒ Генерал В.Залужний.
Через знання про Голодомор ми утверджуємося у національній ідентичності та відстоюємо державницьку позицію – бути незалежною, вільною, соборною державою.
Організація виставки- Галина Піх, завідувачка бібліотеки
Фото- Галина Сенич, завідувачка лабораторії