Участь у відкритті меморіальної дошки письменнику Романові Іваничуку
27 травня 2019 року викладачі та студенти Педагогічного коледжу спеціальностей «Дошкільна освіта»(керівник Колобич О.П.) та «Інформаційна, бібліотечна та архівна справи» (керівник Соболевська О.Б.) взяли участь в урочистих заходах з нагоди відкриття меморіальної дошки письменнику Романові Іваничуку на фасаді будинку, де він жив з 1972 до 2016 років. У цей день минуло 90 років від дня народження цього відомого українського романіста, громадського діяча, одного з організаторів Товариства української мови імені Тараса Шевченка, Народного руху України.
Хорова капела «Дударик» відкрила захід виконанням Державного гімну України, супроводжувала посвяту, а на завершення у її виконанні прозвучав духовний гімн «Боже великий, єдиний».
Голова Львівського обласного об’єднання «Просвіта» імені Т Шевченка Ярослав Пітко у своєму виступі зазначив, що скульптором меморіальної дошки став Роман Мисько. « Свого часу жодна політична подія щодо утвердження державності не обходилася без нього. Він був всередині всіх тих процесів. У нього була невичерпна енергія, віра у свій народ і Україну, великий оптимізм. Бо все лихе минається, коли ми працюємо. Він закликав до праці. До праці за утвердження та збереження Української держави», – розповів Ярослава Пітко.
На заході були присутні представники Львівського національного університету ім. Івана Франка. Ректор Володимир Мельник зазначив, що Роман Іваничук, попри насичений графік життя, завжди знаходив час на професорську діяльність в університеті на кафедрах філології та філософії і любив працювати зі студентами:«Ще не одне десятиліття ми будемо намагатися усвідомити масштаб подвигу та діяльності Іваничука. Це один із стовпів нашої історичної пам’яті. Іваничук, передбачаючи впливи «русского мира», ще у «Черленому вині» і «Манускрипті з вулиці Руської» говорив про те, що українець є тоді українцем, коли національне ставить над рутинним, меркантильним, буденним. Роман Іваничук засвоїв заклик Франка, що передовсім ми маємо творити з маси народ, творити національний організм, який може конкурувати з іншими націями.»
«Тато все закінчив, нічого не залишилося не завершеного. Лиш чистий папір і ручка, бо він мав вже якийсь задум, з яким хотів почати працювати. Але до того, все, що він написав, всюди була поставлена крапка. Ручку ми поклали татові у кишеню… Хочу подякувати всім за свято, бо відкриття меморіальної дошки – це справді свято, знаю, що тато, напевно, тішився би цьому. Це визнання його заслуг і творчості», – розповіла на завершення Наталія Іваничук донька класика української літератури.
За матеріалами ЛОДА.
Фото Софії Таран, студентки спеціальності «Дошкільна освіта»
